Для дитини головним в процесі навчання є 2 принципи: самостійного дослідження та забування. Реалізувати обидва допомагає правильно побудовані уроки. Наприклад, замість «зубріння» понять та визначень на уроках української мови можна досліджувати розвиток самої мови та разом з вчителем знаходити закономірності, виокремлювати поняття та самим формулювати правила. Так знання стають власністю дитини, а не чимось абстрактним і даним зверху. І для такого повноцінного дослідження потрібен час, більший за 45 хвилин.
Класична структура основного уроку має такий вигляд: спостереження за явищем відбувається у другій частині уроку, вдома учні замальовують експерименти чи працюють з практичними матеріалами, а вже наступного ранку пригадують максимально точно, що було під час дослідження, і роблять висновки, які стають правилом. Тобто, дитина має час подумати над тим, що було на уроці, звʼязатися з темою і зробити власні відкриття. А потім почати нове дослідження.
Такий спосіб викладання діє від першого до останнього класу. Звичайно, для деяких предметів потрібне відпрацювання - ці предмети продовжуються щотижнево. Наприклад, математика, мова чи література. А епохальний принцип в них використовується для вивчення нових тем.
Таким чином дитина отримує цілісне уявлення про предмет, а також пропрацьовує практичні навички там, де це потрібно. І знання, отримані шляхом епохального викладання, більш міцні, живі і структуровані.
