Вальдорфская школа

- это общеобразовательная школа, которая не подчиняется интересам специфических социальных групп: мировоззренческих, религиозных, политических...

Вальдорфская педагогика

исходит из самого ребенка и имеет целью развитие его собственного потенциала.

Вальдорфская школа

- это среда для воспитания свободной личности.

Вальдорфская школа

является целостной от дошкольного до конца школьного периода.

Вальдорфский детский сад

- это основа будущей здоровой жизни.

В вальдорфской школе

один учитель сопровождает класс первые 6-8 лет в качестве основного учителя.

В вальдорфской школе

иностранные языки изучаются с первых классов.

Вальдорфская школа

- это преподавание основных предметов эпохами.

Вальдорфская школа

- это отсутствие принуждения, оценок и эталонов правильности.

Вальдорфская школа

- это пробуждение интереса к учебе.

Вальдорфская школа

- это широкий, комплексный подход к изучению среды.

Вальдорфский детский сад

- это домашняя атмосфера в разновозрастных группах.

Вальдорфская школа и сад

- это природный интерьер, а игрушки и мебель из натуральных материалов.

Вальдорфская школа

- это максимальная близость к природе (огород, ферма) и удаленность от плодов цивилизации (ограничение телепросмотров, компьютера, Интернета).

Вальдорфская школа

- это сотни выпускников - сегодня студентов украинских и зарубежных высших учебных заведений.

Вальдорфские учителя

кроме традиционного педагогического имеют вальдорфское образование и желание непрерывного профессионального развития.

Вальдорфская школа

- это уважение к личности ребенка и его индивидуальности.

Вальдорфская школа

уделяет особое внимание эстетическим и трудовым дисциплинам (лепка, рисование, музыка, ткачество, вязание, рукоделие, деревообработка...).

Вальдорфская школа

- это развитие у старшеклассников способности самостоятельного суждения.

Вальдорфская школа

- это интересные уроки, праздники, экскурсии, театральные представления и зарубежная языковая практика.

Чим мови відрізняються одна від одної?

Тим, як вони впливають на темперамент людини. Адже ми знаємо, що італійці пристрастні, українці мрійливі, англичани точні, а німці - структуровані. Це легко помітити, якщо зануритися у культуру іншої країни. І наші діти дуже добре помітили, що справжня німецька дисципліна відрізняє уроки німецької мови. Все чітко, виважено та зрозуміло. Мова вимагає цього, а наша вчителька Юлія Самойлова допомагає дітям не тільки подолати мовний бар'єр, а й відчути дух німецької мови. 



Для кожного віку є свої завдання. Чому так?

Тому, що нервова система людини - це не просто система імпульсів, а те, що формується з індивідуального досвіду. Як же маленька дитина отримує цей досвід? 

Спочатку малеча опановує рух, зір та слух. Потроху ми бачимо, як ручки та ніжки стають все більш вправними, з'являються вподобання у музиці, кольорах. Весь цей час дитина досліджує навколишнє середовище за допомогою дотиків. І вже пізніше починає сама творити щось. 

Подивіться на руку маленької дитини. Ви не дасте їй важкі речі чи щось незручне. Ручка ще несформована, а отже легко змінюється під впливом неправильного навантаження. 

Так які ж завдання у дітей першого 7-річчя? Сама природа нам підказує: пізнавати світ через дотик, слух, запах, смак. Ліпити, малювати вісковими крейдами, ховатися під напівпрозорими тканинами, гратися та спілкуватися. Одним словом, досліджувати світ аби правильно сформувати свої основні системи. Саме тому діти цього віку так не люблять довго сидіти за партами, писати (ажде це дуже далеко від дослідження вільного руху), пізнавати абстрактні знання. Сама природа підказує їм, що насправді потрібно для здорового розвитку. 


Але чи завжди ми, дорослі, прислухаємося до голосу природи? 






Для чого дитині ранній розвиток?

Головне завдання дитини першого семіріччя - пізнавати світ. Через відчуття: дотик, смак, запах, рух. Все це можливе, коли дитина обирає для себе вільну гру. Тоді вона вчиться ставити питання, які її хвилюють, робить свої відкриття. Дитини отримує власний досвід.

Що відбувається з дитиною, яку саджають за парту та замість реальних знань дають абстрактні поняття? Тоді реальний досвід дитини замінююь абстрактні поняття. Поняття, якими дитина оперує, але з якими не зв'язується. 

Чи потрібно дитині в 3 роки вміти рахувати та читати, коли вона ще не пізнала всі природні кольори та фактури? Чи правильним буде вчити її впізнавати цифри, коли вже скоро її природній інтерес приведе до таких вчасних запитань: хто сьогодні з'їв більше яблук? А скільки років дідусеві? А 90 - це багато чи мало? Ось тут живе математика, а не в клітиночках зошиту. 


І чи правильно вчити малечу читанню в 4 рочки? Або можна дочекатися, поки для неї стане очевидним зв'язок між літерами та тим, що вони означають? 


Тоді знову повернемося до питання: для чого дитині ранній розвиток? Чи не краще дати їй можливість грати і через гру пізнавати світ, створювати свою картину всесвіту та ставити запитання і вчасно отримувати на них відповіді? 


Так кому потрібен ранній розвиток дітей: дітям чи їхнім батькам? І чи не подмінюємо ми, дорослі, інтереси дітей власними амбіціями? 


Ми розпочинаємо серію публікацій про особливості розвитку дітей кожного семіріччя. Ми відповімо на питання:

  • Чому бажано не вчити дитину писати до 7 років?
  • Як на дітей впливає оточуюче середовище?
  • Чому для дитини такий важливий ритм?
  • Які завдання кожного віку і коли можна купувати енциклопедії?
  • Чому так важливо читати книги за віком?
  • Коли доречний інтелектуальний розвиток?
  • Чому у вальдорфських школах та садочках багато мистецтв? 

Тож, краще підпишиться на оновлення, щоб не пропустити щось важливе. І пам'ятайте: обираючи садочок чи школу, ви обираєте не стіни, а здоровий розвиток своєї дитини. 





Цікавий шлях у пізнанні складних речей з Іваном Габовичем

Креслення, фізика, географія, інформатика - це живі науки, що допомагають дитині пізнати світ якнайкраще та якнайповніше. Але для цього їй потрібна людина, яка покаже цікавий шлях у пізнанні складних на перший погляд речей. 
Такою людиною в нашій школі став Ivan Gabovych Це вчитель, уроки якого надихають робити відкриття, досліджувати та спостерігати. Він - провокатор, завдяки якому інтерес до точних наук просинається у кожному. 



Дневник дистанционной работы вальдорфского учителя в условиях карантина

Этот текст ни в коем случае не методичка. Мой творческий дневник. Мои поиски, мои радости

Ну что же, продолжаю свой путевой дневник дистанционной работы вальдорфского учителя в условиях карантина.
Идет третья неделя эпохи математики. И это непросто. И это помощь родителей. Впрочем, как и во всем остальном.

Коротко о расписании, в котором живет весь, теперь ставший еще больше на родительский коллектив – 2 класс. Есть аспекты, влияющие на расписание: баланс здорового развития детей, возможностей родителей, технических возможностей моего дома и я, моя жизнь мамы четвероклассницы на карантине.
Каждое утро в 9-00 я присылаю задание в родительский чат: видео, фото, необходимые пояснения для родителей. Я стараюсь давать задания так, чтобы шел материал, не требующий дополнительных долгих объяснений. Идем на полученном ранее, и слегка добавляю немного нового.


Наши учителя английского и немецкого языков тоже ищут и дарят свои знания, свои душевные качества. Связываясь и задавая вопросы. Постоянно.

Творчество в условиях цифрового ограничения. Новые вызовы. Новые поиски. Каждое утро я отсылаю аудио с моим приветствием, пожеланием к новому дню, изречение. Изречение всегда одно и то же. Но день новый, новые акценты, поэтому изречение каждый день говорю снова. Это связь с детьми. И совместные дела. И связь детей друг с другом.

В 13-00 каждый день мы проводим онлайн конференцию в Зуме. Я выбрала для поддержки детей рисование форм, рассказывание историй, рисование восковыми мелками и чередую это, закрепив за днями недели. Мы делаем что-то вместе, наш маленький коллектив стремится и идет вместе дальше, несмотря на трудности.

Это творчество и то социальное, которое я строю с родителями ради детей. Мои родители помогают мне, сопровождая меня в конференции: создают приглашение, подхватывают и поддерживают деятельность детей, если меня выбивает из программы.

Столько творческих ходов пройдено – не поверите, а казалось бы, просто нажимай на кнопки и дело в технике. Но нет, поверьте, без человека все это не имеет смысла. Мы – взрослые, надеемся и верим, что делаем правильные шаги в здоровом развитии детей. Ведь вальдорфская школа для меня без социального-не наполнена смыслом. Это путь того коллектива, который доверил мне детей. Мы ищем. Радуемся.

У нас прошло два дня рождения. Дети захотели нарисовать открытки вместе. Конечно, можно было каждому и отдельно, но как весело интересно наблюдать, как дети затихают, слыша песенку, откликаются на свое имя, повторяют движения ритмической части – ведь всему этому надо было по-новому учиться.
И им важна эта встреча. И она сейчас не самая простая, и потому это небольшой урок, совсем немного, чтобы прикоснуться к совместной работе коллектива.

Сегодня был день, когда меня каждые три минуты выбивало из программы, а мы поздравляли мальчика с днем рождения. Но, о везение, я сразу сказала, что наш одноклассник хочет таинственный день рождения, чтобы мы не говорили, а записали все слова в открытку и сделали рисунок. А потом мамы и папы вышлют фото открытки имениннику. И все. Меня выбило. А дети творили. А мама, которая помогала мне сегодня, помогала мне понять обстановку. И все получилось.

И такие чудеса случаются каждый день. Есть план работы, но всегда есть что-то, что может пойти иначе. И так было. И теперь происходит. Такая наша жизнь 2 класса. Искать и радоваться. Вместе. Чего и Вам желаю, кому надо.

Этот текст ни в коем случае не методичка. Мой творческий дневник. Мои поиски. Мои радости. Моя ответственность в рамках коллектива одесской вальдорфской школы “Ступени”. Моя любовь. А истина всегда где-то рядом. Надеюсь на это. 
Наталья Бурилова
Вальдорфский учитель, 
основной учитель 2-го классавальдорфской школы "Ступени", Одесса
Журнал "Дитина Вальдорф", 16 квітня, 2020, 1:18

Вальдорфская школа

Проморолик о школе https://www.youtube.com/watch?v=UR1VV-7CsYo

Школьный календарь